Інклюзія у дії.

У Полтаві відкрився ресурсний клас для дітей з аутизмом, створений батьками.

З лютого підготовку до школи почали п’ять діток з розладом аутистичного спектру, які вже у вересні поповнять лави первачків.

Офіційне відкриття класу на базі ЗОШ №2, що на Подолі, відбулося у вівторок, 12 лютого. Але заняття розпочалися тижнем раніше, розповіла авторка проекту Людмила Іващенко, засновниця благодійній організації «Зернятко», створеної для підтримки родин, у яких виховують дітей з аутизмом.

За її словами, ресурсний клас – це поглиблена підготовка до школи. З дітьми працює команда з куратора проекту, корекційного педагога, вчителя, психолога, логопеда, спеціаліста з сенсорної інтеграції.

«У них будуть і уроки, і прогулянки, і адаптація до навчального процесу. Діти знайомитимуться з шкільним життям, ходитимуть до бібліотеки, харчуватимуться в шкільній столові, потроху взаємодіятимуть з учнями школи. Це потрібно для того, щоб їх підготувати до навчання і “змішати” з типовими дітьми».

Це звичайний кабінет у школі, який міська рада надала благодійній організації в погодинну суборенду. Завдяки роботи БО «Зернятко» з залучення спонсорів, був зроблений ремонт та устатковане приміщення необхідним матеріалом.

Людмила Іващенко сама розробила дизайн, розділивши приміщення на п’ять кімнат: кімната соціально–побутових навичок, кімната сенсорної інтеграції, логопедичний кабінет, кабінет музики та класна кімната.

Учнів – четверо хлопців і одну дівчинку, донька Людмили Іващенко, – шукали всередині організації. Це ті діти, які підійшли за віком, батьки яких не побоялися віддати дитину на підготовку до школи, які зможуть оплатити навчання, вартість якого після підрахунку оплати праці педагогів, матеріалів для навчання та суборенди класу склало 7 тис.грн/місяця. на одну дитину.

«У батьків, які займаються дітьми, на це йде дуже багато коштів, тому сума вагома. Велику допомогу нам надала міська рада, яка включила нас у програму “Турбота” (ми і минулого року були включені до неї). Це буде часткове фінансування, і батьківська оплата складе 2 тис.грн. Цього вистачить на 2-3 місяці. Я вже шукаю фінансування далі, пишу проекти, сподіваюся, нас підтримають», – розповіла Людмила Іващенко.

Також вона дуже сподівається вивести цей проект на рівень області, щоб більше дітей, які мають особливі освітні потреби, мали можливість адаптуватися та жити повноцінним життям в освітньому процесі.

Школу на Подолі обрали не випадково: саме там у 2016 році, коли тільки-но з’явилося «Зернятко», вони змогли орендувати там маленький кабінет – колишню роздягальню, в якій своїми силами зробили ремонт. Там і проводили зустрічі з батьками, які також потребували і знань про розлад аутистичного спектру, і моральної підтримки.

Як мама 7–річної дівчинки з розладом аутистичного спектру, Людмила Іващенко добре розуміє, що таким дітям вкрай важко дається соціалізація, але без неї вони приречені. Вона переконана: краще зараз виділити кошти на їхню реабілітацію, ніж потім на по життєве утримання:

«Дитину можна навчити писати, читати, але адаптувати до колективу набагато складніше. Саме соціалізація для них найважливіша, тому що вони відчувають себе одинаками, їм дуже важко вести діалог, бути в суспільстві, зрозуміти, чому їм потрібно спілкуватися. А для повноцінного життя потрібне спілкування».

На її думку, інклюзія і в цілому по Україні, і в Полтаві зокрема хоч і розвивається, але дуже повільно. У їхній благодійні організації наразі 120 родин, і спілкуючись з усіма, жінка зробила висновок: переважна більшість діток від 2 до 16 років займається вдома, бо на сьогодні є дуже мало дитсадочків і шкіл, де працювала б інклюзія. Максимум, який витримує дитина з аутизмом  у школі з асистентом – місяць. Потім починаються проблеми в колективі, де в основному нормо-типові діти:

«Чому суспільство не приймає дітей з особливими потребами? Тому що вони необізнані. Коли ми не обізнані – ми боїмося, бо думаємо, що ця дитина буде небезпечною. Але це не правда, треба лише правильно організувати навчальний процес. Є асистент, він завжди допоможе і розкаже. Коли правильно організована робота, коли діти ростуть і бачать, що поряд є інші, не схожі на них, вони стають добрішими, більш толерантними. Ми тільки йдемо до цього».

Звичайно, є інтернати або реабілітаційні центри, але вона як мама не підтримує ідею перебування дітей в подібних закладах, де колектив фізично не може приділити максимум уваги кожній дитині.

За словами Людмили Іващенко, робота ресурсного класу не буде обмежена часом, тому його зможуть відвідувати діти, які перейдуть до першого інклюзивного класу ЗОШ №2, а також ті, які досягатимуть шкільного віку та потребуватимуть адаптаційної підготовки до першого класу тієї ж школи.

Фото Олега Журавльова, Автор: Аліса Куценко

Джерело: https://zmist.pl.ua

ресурсний клас, інклюзія
Комментировать